ЄСПЛ визнав порушення ст. 8 Конвенції у справі про відмову пану М.Т. у встановленні батьківства та присудив компенсацію у розмірі 6000 євро

Громадянин США звернувся до ЄСПЛ із заявою про порушення національними судами ст. 6 та ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод через те, що йому було відмовлено у встановлення батьківства у судовому порядку через пропуск позовної давності.

Обставини справи полягають у наступному. Заявник перебував у приватних відносинах із заміжньою жінкою, яка народила від нього народила дитину; походження дитини від заявника підтверджено ДНК-тестом. Однак, у свідоцтві про народження батьком зазначили законного чоловіка матері дитини.

Заявник досить довгий час (майже протягом 11 років) не звертався до суду заявою встановлення батьківства, адже перешкоди у спілкуванні з дитиною були відсутні, батько її фінансово забезпечував, а також склав заповіт, заповівши все своє майно дитині. Вважав, що зверненням до суду порушуватиме сімейне положення дитини.

Однак, у 2015 році матір дитини повідомила заявника про те, що вона планує переїхати до Німеччини разом із дитиною та вийти там заміж. В свою чергу, заявник був проти такого рішення, а тому мати відмовила йому у доступі до дитини і перешкоджала у спілкуванні з нею.

З цих підстав заявник ініціював провадження у суді, вимагаючи визнати його батьківство та внести відповідні зміни у свідоцтво про народження дитини. Суд задовольнив позов заявника, незважаючи на значний пропуск позовної давності (у справах про встановлення батьківства такий строк становить 1 рік з моменту, коли заявник дізнався або мав дізнатися про своє батьківство), визнавши поважними причини його пропуску.

Суд апеляційної інстанції не погодився із таким рішення та відмовив у задоволенні позову заявника у зв’язку із закінченням строку позовної давності. Заявник оскаржив рішення апеляційного суду до Верховного Суду України, однак останній відхилив скаргу, не розглянувши, чи навів заявник вагомі причини, які б могли виправдати недотримання ним строку, встановленого законом.

Детально дослідивши обставини справи, ЄСПЛ прийшов до висновку, що у справі мало місце порушення ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Такий висновок Суд зробив виходячи із того, що судом апеляційної інстанції та Верховним Судом України не було розглянуто питання, чи було в найкращих інтересах дитини поновлення строку позовної давності для позову заявника та розгляд його по суті, також не було проведено жодного аналізу для встановлення балансу між інтересами дитини та батька щодо встановлення його батьківства за таких обставин.

За фактичних та правових обставин цієї справи національні суди апеляційної та касаційної інстанцій не забезпечили поваги до приватного життя заявника, на яке він має право відповідно до Конвенції, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Таким чином, ЄСПЛ став на захист не лише конвенційних прав біологічного батька дитини, а виходив із того, що в рішення у справі повинно було прийматися відповідно до найкращих інтересів дитини, які мають надзвичайне значення.

Розглядати скаргу заявника про порушення ст. 6 Конвенції ЄСПЛ не знайшов підстав.

За результатами розгляду справи «М.Т. проти України» (Заява № 950/17) ЄСПЛ встановив порушення Україною ст. 8 Конвенції та зобов’язав сплатити заявнику 4500 євро компенсації моральної шкоди та 1500 євро компенсації судових та інших витрат.

Повний текст рішення ЄСПЛ у справі «М.Т. проти України» (Заява № 950/17) від 19 березня 2019 року: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_d46