Зазвичай наслідком при ДТП є завдання матеріальних збитків особі, тому з метою забезпечення відшкодування шкоди запроваджено інститут страхування.

Страхування – це система захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, яка спрямована на страхове відшкодування у разі настання певних подій з фондів, які формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів.

Страхове відшкодування відбувається лише при настанні страхового випадку, під яким розуміється певна подія, яка зафіксована у договорі страхування або передбачена законодавством і при настанні якої, страховик виплачує страхову виплату страхувальнику, застрахованій особі або іншій особі. Яка саме подія вважатиметься страховим випадком визначається договором або чинним законодавством.

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі договору страхування та страхового акту, який складається страховиком.

Одним із обов’язків страховика є протягом двох робочих днів підготувати та оформити усі документи, які необхідні для виплати страхової виплати, а також здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений у договорі строк у разі настання страхового випадку.

Зазвичай страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, завданого застрахованому майну при настанні страхової події. Строки виплати страхового відшкодування чітко визначені законом та складають 15 днів, але не пізніше ніж через 90 днів. Зазвичай власник пошкодженого автотранспортного засобу отримає страхове відшкодування у сумі, яка менша за прямий (матеріальний) збиток. У такому разі цю суму зобов’язана сплатити особа, з вини якої сталося ДТП. У разі невиплати суми з винної особи, то порада одна – звертатися до суду про стягнення матеріальних збитків. Тут на допомогу прийдуть адвокати, які допоможуть стягнути кошти з винної сторони та представляти інтереси потерпілої особи у суді.

Страховик може відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування, зокрема якщо:

1. страхувальник навмисно вчинив дії, які спровокували настання страхового випадку;
2. вчинення страховиком умисного злочину, наслідком якого настав страховий випадок;
3. страхувальник подав завідомо неправдиві відомості про факт настання страхового випадку або неправдиві відомості про предмет договору страхування;
4. страхувальник несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку без поважних на те причин;
5. інші випадки, які передбачені законом.

У разі, якщо страховик відмовив у виплаті страхового відшкодування, страхувальник має право звернутись до суду про оскарження такої відмови. При чому недостатність коштів у страховика не є підставою для відмови у виплаті страхувальнику страхового відшкодування.