Такий висновок зробила Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Херсонського апеляційного суду, розглянувши апеляційну скаргу на рішення місцевого суду про зміну розміру аліментів.

Позивач звернувся із заявою к якій просив змінити розмір аліментів з ½ частини заробітку на тверду грошову суму у розмірі 1100 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення нею повноліття.

В обгрунтування позову Позивач посилався на те, що він доглядає за своєю матір’ю похилого віку, та те, що його майновий стан змінився, заробітна плата нестабільною, що унеможливлює сплачувати аліменти у розмірі ½ частини від усіх заробітків.

Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено.

Колегія суддів апеляційного суду не погодилися із такими висновками місцевого суду, та зазначила, що звертаючись до суду з даним позовом, платник аліментів обгрунтовував свої вимоги положенням ч.1 ст. 192 Сімейного кодексу України (далі СК України), при цьому просив суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки, шляхом зміни способу їх стягнення з ½ частини заробітку на тверду грошову суму у розмірі 1100 грн.

Разом з тим ст.192 СК України передбачає можливість зміни лише розміру аліментів, а не способу їх стягнення.

Проаналізувавши вищезазначені положення закону, зокрема, ч.3 ст.181 СК України, колегія суддів зазначила, що право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів.

Оскільки позивач є платником аліментів, які присуджені у частці від його доходу, а не у твердій грошовій сумі, тому він таким правом не наділений. Таке положення ч.3 ст.181 СК України повністю відповідає, перш за все, інтересам дитини, а також особи, з якою дитина проживає.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що посилання позивача на положення ст.192 СК України, як на підставу задоволення заявлених ним вимог, є безпідставним, адже позивач, як платник аліментів, має право звертатися з позовом про зміну розміру стягнутих рішенням суду аліментів, але в межах визначеного таким рішенням способу їх стягнення. В той час, як позивач фактично мав намір змінити спосіб стягнення аліментів, посилаючись на погіршення свого майнового стану, проте не довів обставин, на які він посилався як на обґрунтування своїх вимог, що слугувало б підставою для задоволення його позову.

Отже, апеляційним судом рішення місцевого суду скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

 

Джерело: https://legalhub.online/