Монопольне становище на ринку визначається як домінуюче становище суб’єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб’єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.

Монопольним є становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом (ст. 27 ГК України). Наприклад, на ринку вироблених товарів у суб’єкта господарювання немає жодних конкурентів. Або ж, якщо суб’єкт господарювання виробляє товари, частка яких перевищує 35% від загального обсягу вироблених товарів, за умови, що він не доведе що зазнає значної конкуренції. Можливі випадки зайняття монопольного становища на ринку, якщо частка вироблених товарів менше 35 % вироблених товарів, але на ринку не зазнає значної конкуренції.

Монопольним вважається становище, коли на ринку товарів існує три суб’єкти господарювання, якщо сукупна частка вироблених ними товарів перевищує 50 % від загальної кількості. Це положення стосується і тієї умови, коли виробництво товарів зосереджено у руках п’яти суб'єктів господарювання, частка яких від загальної кількості перевищуватиме 70 %. При цьому, їм необхідно довести, що вони є конкурентами між собою.

Крім того, зайняття монопольного становища можливе, якщо на ринку існує декілька суб'єктів господарювання, однак між ними не виникає конкуренції, або ж існує невелика конкуренція.

Іноді, суб’єкти, які займають монопольне становище, в результаті своїх дій чи бездіяльності можуть створити ситуацію неможливості виходу на ринок суб'єктів господарювання, чи ущемлення їхніх інтересів. Такі дії суб'єктів господарювання називаються зловживання монопольним становищем на ринку. Як приклад, це може бути встановлення занижених чи завищених цін на товари, що позбавляє можливості встановлювати аналогічні ціни господарюючих суб’єктів малого бізнесу, або ж створення перешкод доступу на ринок продавців, покупців чи інших суб'єктів господарської діяльності.

Особливістю зловживання монопольним становищем суб’єкта господарювання є те, що дії вчиняються завдяки домінуючому становищу на ринку. Вчинення таких дій було б неможливе за наявності великої конкуренції.

У ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» наведений перелік підстав, що дозволяють визнати діяльність суб’єкта господарювання як зловживання монопольним становищем . Наприклад:

• суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин;
• часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
• обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

 

Таким чином, зайняття монопольного становища суб’єктом господарювання не є протиправним, однак зловживання монопольним становищем на ринку тягне за собою відповідальність. Органами Антимонопольного комітету накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу суб’єкта господарювання від реалізації продукції за останній звітній рік.

Особа, якій завдано шкоди внаслідок зловживання монопольним становищем на ринку суб’єктом господарювання, може звернутися в господарських суд з заявою про відшкодування. Якщо суд прийме рішення про задоволення вимог особи що звернулася, шкода повинна відшкодовуватися в подвійному розмірі.