Аліменти – кошти на утримання дитини, які платить той із батьків, хто окремо проживає від дитини.

Обов’язок по сплаті аліментів на дитину закріплений у ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Але якщо дитина навчається, то батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею 23 років, але за умови, що батьки в змозі надавати таку матеріальну допомогу (ст. 199 СКУ).

Чинне законодавство України встановлює, що виконання обов’язку по утриманню дитини визначається за домовленістю між батьками. Тому існує два способи:

1. усна домовленість між батьками про утримання дитини, але цей спосіб не є дієвим, оскільки часто виплата аліментів затягується;
2. оформлення між батьками письмового, нотаріально завіреного договору, в якому визначаються розмір та умови сплати аліментів. У разі не виконання умов договору, нотаріус виносить виконавчий напис, на підставі якого стягуються аліменти.

 

Але найчастіше батьки вдаються до наступного способу стягнення аліментів – у судовому порядку. Стягнення аліментів у судовому порядку здійснюється на підставі позовної заяви про стягнення аліментів. Визначення розміру аліментів здійснюється у двох формах: у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини (визначається судом) та у твердій грошовій сумі (визначається за заявою платника або одержувача). Аліменти, які визначені у твердій грошовій сумі підлягають індексації.

Законодавство встановлює, що розмір аліментів у будь-якому випадку не може бути нижчим за 30% для прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, при чому аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, а не з дня винесення рішення по справі.

У разі, якщо аліменти стягуються на двох чи більше дітей, то суд визначає єдину частку від заробітку (доходу), яка буде стягуватися до досягнення повноліття найстаршої дитини. У подальшому у разі досягнення найстаршою дитиною повноліття, якщо ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, то аліменти стягуються з вирахуванням тієї частки, яка припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Варто взяти до уваги, що згодом розмір аліментів, який визначений за рішенням суду може бути збільшено або зменшено за позовом одного із батьків, але за умови зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровья одного із батьків тощо.

Стягнення аліментів не звільняють платника від обов’язку участі у додаткових витратах на дитину, які викликані особливими обставинами (хвороба, каліцтво, відвідування спеціальних шкіл). Тому можна звернутися до суду наперед або після понесення фактичних витрат.

У разі, коли платник аліментів не сплачує аліменти та виникла заборгованість з його вини, то одержувач аліментів має право пред’явити позов про стягнення неустойки у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

До того ж батьки можуть укласти між собою договір з дозволу органу опіки та піклування про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку із передачею дитині права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку). Такий договір нотаріально посвідчується, а право власності на таке майно підлягає державній реєстрації.

Стягнення аліментів за рішенням суду покладається на органи Державної виконавчої служби.