В реаліях сучасного суспільства пара, створюючи сім'ю, не завжди укладає офіційний шлюб. Однією з причин, яка зупиняє людей до оформлення офіційних відносин - відповідальність сторін, що виникає при реєстрації шлюбу.

Однак, законодавством передбачений варіант регулювання майнових відносин осіб, які перебувають в офіційному шлюбі.

Шлюбний договір - це договір (ст.92 СК), який укладається між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу або між подружжям з приводу регулювання майнових відносин між ними.

Тобто шлюбний договір укладається безпосередньо між подружжям та особами, які мають намір укласти шлюб і подали заяву про реєстрацію шлюбу.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Зміст шлюбного договору становлять лише майнові права і обов'язки подружжя (ст.93СК), будь-які інші відносини не можуть бути змістом шлюбного договору. У шлюбному договорі передбачається, кому з подружжя будуть належати конкретні речі і майно, зокрема, автомобілі, квартири, будинки, земельні ділянки, акції, кошти на рахунках в банках, побутова техніка, прикраси і як встановлюється порядок користування майном.

Шлюбний договір може закріплювати положення про права та обов'язки з утримання дітей, батьків, навіть один одного з подружжя, розподіл доходу між подружжям (ст.99СК).

Чинне законодавство України забороняє вказувати в шлюбному договорі положення, що обмежують дієздатність і правоздатність подружжя, що обмежують право на свободу пересування і право на отримання освіти, права по відношенню до дітей, прописувати умови, які ставлять одного з подружжя у несприятливе становище.

Шлюбний договір починає діяти з моменту реєстрації шлюбу або якщо укладений подружжям, з моменту нотаріального посвідчення. Шлюбний контракт може укладатися на певний термін або безстроково, безстроковий контракт буде вважатися завершеним з моменту розірвання шлюбу.

Законодавство України дозволяє змінювати положення шлюбного договору, але за добровільною згодою обох з подружжя. Вноситись зміни в шлюбний контракт можуть на вимогу одного з подружжя або за рішенням суду, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, якщо ці зміни мають істотне значення для зазначених осіб.

Подружжя має право за взаємною згодою відмовитися від шлюбного договору. В такому випадку права і обов'язки, визначені в шлюбному контракті припиняються з моменту укладення угоди про припинення договору або подачі заяви про відмову від шлюбного договору. Розірвання шлюбного договору можливо на вимогу одного з подружжя за рішенням суду, але з причин, які мають істотне значення. Зокрема, шлюбний договір може бути розірваний на вимогу одного з подружжя за рішенням суду в разі неможливості його виконання.

Шлюбний договір за рішенням суду може бути визнаний недійсним у разі закріплення в шлюбному договорі положень, які порушують права одного з подружжя.

У разі, якщо подружжя матиме намір укласти шлюбний договір, внести зміни до нього, то робити це слід за допомогою адвоката, щоб завчасно потурбуватися про грамотність і легітимність шлюбного договору, щоб в майбутньому уникнути майнових претензій один до одного.