Законом України «Про протидію домашньому насильству» передбачено перелік спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству. До таких заходів, зокрема, належить терміновий заборонний припис та обмежувальний припис.

Розглянемо детальніше кожен з вищезгаданих заходів:

Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Заходи, що можуть міститись у терміновому заборонному приписі:

• зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
• заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
• заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

 

Терміновий заборонний припис може виноситися за заявою постраждалої особи або за ініціативою працівника уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України у разі наявності достатніх ризиків.

Строк дії термінового заборонного припису складає до 10 діб.

Дія термінового заборонного припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.

На відміну від термінового заборонного припису, обмежувальний припис виноситься судом за заявою постраждалої особи або представника такої особи.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:

1. заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2. усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3. обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4. заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5. заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6. заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

 

Обмежувальний припис видається на строк від 1 до 6 місяців та може бути продовжений судом на строк не більше 6 місяців після закінчення строку.

У справах про визначення місця проживання дитини факт застосування спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству у вигляді термінового заборонного припису та обмежувального припису може стати підставою для вирішення справи на Вашу користь.

Таким чином, якщо дитина постраждала від домашнього насилля та ситуація потребує негайного втручання, то в першу чергу слід зателефонувати за номером «102» та викликати уповноважений підрозділ органу Національної поліції України проти домашнього насилля – екіпаж «Поліна». Працівники цього підрозділу складуть протокол про адміністративне правопорушення та винесуть терміновий заборонний припис, оцінивши ризики.

Складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП, надсилається до суду разом з матеріалами, які були зібрані працівниками на підтвердження факту вчинення домашнього насилля. Притягнення кривдника до відповідальності надалі вирішується в судовому порядку.

Після винесення термінового заборонного припису особа, яка здійснила домашнє насилля щодо дитини, буде визнана кривдником та внесена до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

Натомість, звернення до суду із заявою про винесення обмежувального припису є більш дієвим заходом щодо протидії домашньому насиллю, адже цей спеціальний захід передбачає ширший перелік заходів, яким може бути застосований до кривдника та довший строк дії таких заходів.

Таким чином, використання спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству передбачених законодавством може стати ключовим інструментом для доказування своєї позиції у справах про визначення місця проживання дитини.