Однією із підстав для поділу майна подружжя є припинення шлюбу. Майно, яке знаходиться у власності двох або більше людей, належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Тому майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, не дивлячись на те, що один із подружжя не мав самостійного заробітку (через навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо).

При чому кожна річ, яка була набута під час шлюбу, крім речей індивідуального вжитку (одяг, взуття тощо) знаходиться у спільній сумісній власності подружжя. У спільній сумісній власності подружжя може бути будь-яке майно (заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи одержані одним із подружжя), а також речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо) за виключенням того, яке виключено з обороту.

Дружина та чоловік мають право на поділ майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності незалежно від розірвання шлюбу. Вони мають право розділити таке майно за взаємною згодою, при цьому договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна або про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Коли дружина та чоловік прийняли рішення поділити майно, яке належить їм на праві сумісної власності, то частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо вони не домовилися про інше або не уклали шлюбний договір.

У разі, коли між дружиною та чоловіком виник спір стосовно поділу сумісного майна, то дане питання вирішується у судовій процедурі шляхом подання позовної заяви до суду про поділ сумісного майна. При цьому суд може відступити від рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення (якщо один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив або пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї), зокрема, суд враховує інтереси дружини, чоловіка та дітей та інші обставини, які мають значення.

Суд також може збільшити частку дружині чи чоловікові, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні дочка, син, у разі якщо розмір аліментів, які вони отримують, не задовольняють їх духовний або фізичний розвиток.

Майно, яке знаходиться у спільній сумісній власності, ділиться між подружжям в натурі. Неподільні речі (тобто речі, які неможливо поділити без втрати цільового призначення) присуджуються одному з подружжя, якщо між ними не існує домовленості, речі для професійних занять присуджуються одному із подружжя, який використовував їх для професійної діяльності, при цьому вартість цього майна враховується при присудженні іншого майна другому із подружжя.

У разі, якщо виділити в натурі частку спільної сумісної власності одному із подружжя неможливо, то у такому разі суд може присудити грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності. На житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, але лише за його згодою. У такому разі присудження одному із подружжя грошової компенсації можливе лише після перерахування відповідної суми на депозитний рахунок суду.

Законодавство України встановлює строк для подачі позовної заяви (позовну давність) про поділ спільного сумісного майна у 3 роки з моменту розірвання шлюбу. А у разі якщо шлюб між ними не розірвано, то позовна давність не застосовується.