Законопроектом №2271 від 16.10.2019 пропонується внести зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо вдосконалення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів у разі скасування або зміни їх судових рішень. Цей документ закріплює, що скасування або зміна судового рішення має наслідком притягнення судді, який брав участь у його ухваленні до дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення дисциплінарного стягнення (внесення подання про звільнення суддів, винесення попередження щодо суддів та внесення подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя).

У свою чергу, Пленум Верховного Суду вважає, що прийняття законопроєкту призведе до порушення принципу суддівської незалежності. У своєму Висновку Пленум вказує, що можливість застосування до судді заходів відповідальності за помилки, допущені під час ухвалення судового рішення, містить ризики щодо незалежного і безстороннього вирішення суддею справ; імовірність такої відповідальності буде свого роду тиском на суддю, викликатиме в нього сумніви та перешкоджатиме ухваленню якісного судового рішення. Наголошується, що для того, щоб належним чином виконувати свої функції, суддя не може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності за поданням держави чи незадоволеної сторони у справі.

Але принцип суддівської незалежності не можна ототожнювати з безкарністю суддів за неналежне чи недбале виконання своїх обов’язків. Незалежність судді як принцип правосуддя означає, зокрема, що суддя постановляє судові рішення в умовах, що виключають втручання в його законну діяльність. Згідно з Постановою Пленуму ВСУ від 12.04.1996 р. №4 під втручанням у діяльність по здійсненню правосуддя слід розуміти будь-який вплив на суддю (прохання, вказівку, вимогу, критику судді в засобах масової інформації до вирішення справи тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення бажаного судового рішення. З вищевказаного вбачається, що притягнення до дисциплінарної відповідальності у разі скасування або зміни судового рішення не порушує принцип незалежності суддів, адже не має на меті схилити суддю до ухвалення бажаного судового рішення. Мета такої дисциплінарної відповідальності полягає у тому, щоб суддя під час прийняття судового рішення мав внутрішнє переконання у законності і вірності його рішення, що повинно підтвердитися у разі оскарження рішення. А почуття безкарності за прийняття судових рішень може призвести до зловживання чи суддівської недбалості.

Також Пленум Верховного Суду України окремо звертає увагу на те, що дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватись на зміст їх рішень або вироків та судові рішення підлягають оскарженню лише шляхом використання засобів юридичного захисту й апеляцій, передбачених законом. Щодо цього необхідно відмітити, що під час дисциплінарного провадження можуть бути зроблені певні висновки щодо судового рішення, але ці висновки не мають юридичних наслідків стосовно самого рішення, а тільки впливають на притягнення до дисциплінарної відповідальності судді. Таким чином, дисциплінарна відповідальність суддів у разі скасування або зміни їх судових рішень не може призвести до зміни змісту рішень або вироків чи їх скасування та ніяким чином не оскаржує ці судові рішення.

Отже, Висновок Пленуму Верховного Суду дає змогу побачити ставлення органів судової влади до змін щодо вдосконалення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів. Та не можна не відзначити, що складно казати про повну об’єктивність розглянутого Висновку Пленуму Верховного суду, адже суб’єкт, щодо якого розглядаються зміни у законодавстві щодо вдосконалення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, надає свої висновки щодо прийняття таких змін.