Проєкт закону «Про працю»: відмінності від діючого закону

На сьогодні трудові відносини регулюються Кодексом законів про працю, який був прийнятий у 1971 році. Норми цього Закону вже не можуть всебічно і повністю регулювати сучасні трудові відносини, бо мають застарілі положення, а, наприклад, такі сфери, як фріланс і дистанційна форма праці, взагалі не регулюються. Тому актуальним є внесення змін у законодавство у сфері праці. Наприкінці 2019 року уряд на сайті ВРУ зареєстрував законопроєкт №2708 «Про працю». Які ж його відмінності від старого Закону?

Насамперед, Законопроект складається з 98 статей, що об’єднані у такі 9 глав: загальні положення; трудові відносини і трудовий договір; робочий час; відпочинок; оплата праці; гарантії та компенсації, матеріальна відповідальність працівника; індивідуальні трудові спори; державний нагляд (контроль) за дотриманням трудового законодавства; прикінцеві положення.

Одним з позитивних нововведень є закріплення поняття трудових відносин та їх ознак. Це унеможливить укладання цивільно-правових договорів замість трудових.

Також пропонується змінити порядок обліку трудової діяльності працівників. Замість обліку шляхом заповнення трудових книжок закріплюється ведення записів в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Законопроєкт передбачає закріплення 7 видів трудового договору:

  • безстроковий;
  • строковий (не більше ніж на 5 років);
  • короткостроковий (до двох місяців);
  • сезонний;
  • з нефіксованим робочим часом;
  • учнівський;
  • трудовий договір із домашнім працівником.

 

Виключена можливість перетворення строкового договору у безстроковий у разі його кількаразового переукладання. Новелою є договір з нефіксованим робочим часом, згідно з яким обов’язок працівника виконувати роботу виникає виключно за умови надання роботодавцем доступної роботи, без гарантій того, що така робота буде надаватися постійно. Працівники повинні бути забезпечені роботою не менше ніж 8 годин на місяць, виконувати роботу мають у будь-який час, коли їх викличуть. Кількість таких трудових договорів у роботодавця не може перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів. Учнівський трудовий договір поєднує виконання посадових, робочих обов’язків з навчанням на робочому місці та укладається на строк до 6 місяців. Щодо трудового договору з домашнім працівником, то він укладається при використанні домашньої праці, яка виконується з метою обслуговування домашнього господарства (сім’ї).

Також зміни пропонуються і щодо правил звільнення з роботи. Процедура звільнення має бути прописана у трудовому чи колективному договорах, сам законопроєкт таку процедуру не містить. На зміну виданню наказу про звільнення пропонується укладання додаткової угоди до трудового договору.

Законопроєкт закріплює нові підстави для розірвання трудового договору. Замість звільнення за скороченням пропонується розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Зазначати причини звільнення у даному випадку не вимагається. Звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни зміниться розірванням трудового договору у зв’язку з порушенням працівником умов трудового договору понад два рази протягом 180 календарних днів, а перелік умов договору, за порушення яких можливе звільнення, повинно закріплюватися у трудовому договорі. Також можливе закріплення додаткових підстав для звільнення у трудовому договорі.

Окрім цього, законопроект більш детально регламентує діяльність Державної служби України з питань праці, закріплює права інспекторів праці, порядок здійснення перевірок та права об’єктів відвідувань.

Також пропонується змінити процедуру вирішення трудових спорів. Замість вирішення спорів комісією по трудовим спорам пропонується використовувати медіацію, яка може бути судовою та позасудовою.

У законопроєкті зовсім не згадуються профспілки, а представниками працівників є особи, уповноважені трудовим колективом на представництво інтересів.

Проаналізувавши законопроєкт можна зробити висновок, що цим документом встановлюється мінімальне регулювання трудових відносин, а більш детальне регулювання повинне закріплюватися у трудовому договорі безпосередньо. Більшість умов трудових відносин між сторонами можуть бути відмінними від тих, що встановлюються законом, та регулюватися за домовленістю сторін. Хоча цей законопроєкт скасовує низку законів («Про оплату праці», «Про відпустки», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» тощо), але не всі відносини, що регулюються скасованими законами, врегульовані цим законопроєктом.